ПЕРЕДМОВА

-А (-я) чи -у (-ю)? Вибір закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду на приголосний є досить-таки пекучим питанням для багатьох авторів і просто мовців, головним болем редакторів, змушених ще і ще раз перевіряти за словниками (які часом дають суперечливі рекомендації) та правити помилково написане закінчення.

Короткий словничок з цього питання має полегшити пошук правильної відповіді, дати стислі узагальнені рекомендації, зберегти час, подовжити життя ваших підручних великих орфографічних словників, до яких нерідко звертаються саме щодо таких закінчень.

Суть проблеми насамперед полягає в складності, заплутаності, певній розмитості викладу орфографічної норми в чинному "Українському правописі", де численні винятки з правил ілюструються переважно кількома прикладами без коментарів. Крім того, досить значній частині слів притаманні нормативні варіанти закінчень родового відмінка (напр.: алмаз, акт, апарат, блок, буряк, вал, елемент, інструмент, камінь, клин, пояс, рахунок, соняшник, термін, фактор тощо), що справляє враження довільності вживання слова в тій чи іншій відмінковій формі. При цьому правопис аргументує різницю в закінченнях у такий спосіб: "У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова" (Український правопис. — 4-те видання, виправлене й доповнене. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 71). Правопис рекомендує для вибору закінчення правило з 8 підпунктів для закінчення -а (-я) і з 13 — для -у (-ю) з примітками і винятками (воно наводиться в додатках до цього словника — див. Додаток 2). Деякі підпункти відповідного правила правопису містять застереження без потрібних пояснень; деякі формулювання надто широкі, що не дозволяє окреслити коло слів, яких вони стосуються. Скажімо, "переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо" проілюстрована, зокрема, словами абзац і уривок (для останнього словники регулярно визначають у родовому відмінку закінчення -вка, а не -вку, як тут подається); до збірних понять потрапило слово том тощо; певні ілюстрації, навпаки, виходять за межі виділених рубрик (до термінів, що означають фізичні або хімічні процеси, віднесено значно ширші поняття аналіз і синтез, до літературознавчих термінів журнал, до дуже конкретного підпункту "назви тварин і дерев" потрапив кілок і т. ін.). Виникає закономірне питання, чи можна ці правила звести до загальніших, спростити, усунути винятки? До певної міри так. Основним критерієм може бути поділ на конкретні й абстрактні, одиничні й збірні для загальних назв і поселення чи природні об'єкти для географічних назв. Але якщо в назвах людей і тварин виступає тільки закінчення -а (-я), то вже рослини мають різні закінчення, розбіжність притаманна назвам споруд, страв, лікарських препаратів тощо, це саме стосується власних назв.

Скрупульозне вивчення словникових матеріалів дозволяє детальніше, а головне — приступніше класифікувати масив розглядуваних іменників за їхніми закінченнями в родовому відмінку однини. Без такої попередньої класифікації неможливо було б укласти цей словник та, де це потрібно, переглянути і виправити певні недоречності, які трапляються в орфографічних словниках. 1 все ж слід підкреслити, що поділити на відповідні рубрики як за значенням, так і за будовою весь масив іменників чоловічого роду із закінченням на приголосний не вдасться, у чому можна переконатися хоча б на прикладі слів на означення частин доби: ранокранку, але полудень — полудня, вечір — вечора або більших часових відтинків: тижденьтижня, місяцьмісяця, але рікроку. Подібних випадків чимало, тому неможливо переоцінити роль довідкових видань для розрізнення варіантів закінчень родового відмінка таких слів. Наведені нижче структурно-семантичні розряди здатні лише полегшити запам'ятовування принципів вибору, проте неспроможні замінити реєстр цього специфічного словника. Слід зауважити, що запропоновані рекомендації виходять із правописних норм, вони лише деталізують, уточнюють їх, наголошують на певних моментах.

Основні рекомендації

І. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини приймають закінчення (у твердій та мішаній групах), (у м'якій групі), якщо це:

1) назви осіб, власні імена та прізвища: брата, зоотехніка, коваля, козака, легкоатлета, лікаря, насмішника, поляка, психолога, сеньйора, спонсора, стипендіата, фахівця; Василя, Олександра, Юрія; Конончука, Людкевича, Маркевича; персоніфіковані предмети та явища: Вихора, Місяця, Мороза;

2) назви тварин: бика, зайця, лева, огира, орла, рака, хробака, щупака; назви представників порід тварин: //дога, йоркшира, каракуля, рисака;

3) назви рослин за їх різновидами: //гідрофіта, екзота, сукулента; назви дерев: бука, дуба, каштана, кипариса, ясеня; грибів: боровика, груздя, маслюка, мухомора; овочевих культур: баклажана, гарбуза, огірка, помідора, топінамбура (деякі з них мають варіанти закінчень: буряка, якщо йдеться про одну рослину, її корінь, але буряку — збірне поняття); поодиноких трав'янистих рослин: лопуха, реп'яха (закінчення назв конкретних рослин слід визначати за словником);

4) назви частин тіла і органів: дзьоба, м'яза, носа, хобота, хвоста, хребта, шлунка (проте з кишечнику, сечоводу, сім'япроводу, стравоходу та деякі інші, що належать до збірних і складних структур); складових частин рослин ореня, листка, пагона, пня);

5) назви ужиткових предметів — одягу і взуття: капелюха, костюма, плаща, шарфа; бутса, черевика, чобота; прикрас і коштовностей: браслета, персня; діаманта, рубіна (назва матеріалу, з якого виготовляють коштовне каміння, має закінчення : аметиста — окремий кристал і аметисту — речовина); меблів: дивана, серванта, стільця (варіанти закінчень слова стіл — столу і стола пов'язані з нормативним подвійним наголошенням); елементів інтер'єру: килима, підсвічника, світильника, убруса; знарядь, предметів для домашніх занять, навчання тощо: зошита, олівця, щоденника;

6) назви музичних інструментів: бубна, горна, контрабаса, рояля; співочих голосів: альта, баса, тенорка;

7) назви окремих книжок, видань: бестселера, буклета, задачника, словника, але альманаху, журналу, манускрипту, тому;

8) назви апаратів, інструментів, приладів та їхніх деталей: газоміра, екстрактора, компостера, комп'ютера, сервера, термометра;

9) назви машин, механізмів, транспортних засобів та їхніх частин: автомобіля, бетоновоза, бульдозера, катера, комбайна, конвеєра, пароплава; буфера, вентиля, форштевня;

10) числові назви: десятка, мільйона, мільярда, трильйона;

11) назви мір довжини, ваги, часу тощо: ара, біта, відсотка, грама, дюйма, кілометра, літра, мікрона;

12) назви місяців і днів тижня: вересня, січня, травня, а також брюмера, термідора; понеділка, четверга;

13) назви грошових знаків: долара, карбованця, тугрика, франка, цента;

14) назви невеликих за розміром площ, природних об'єктів із суфіксом -к (-очк, -ечк): гайка, лужка, миска, пляжика, садочка, ставка, ярочка;

15) назви деяких будівель, споруд, приміщень та їхніх частин, переважно з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; одвірка, порога, причому в разі подвійного наголошення в родовому відмінку виступають варіанти: двора і двору, моста і мосту, паркана і паркану, плота і плоту; назви архітектурних деталей: еркера, карниза, портика;

16) назви страв, кулінарних виробів, крім рідких і тих, що мають вигляд однорідної маси: битка, бісквіта, біфштекса, вергуна, еклера, шніцеля;

17) назви елементарних частинок: атома, кварка, нейтрона, протона;

18) математичні поняття: доданка, знаменника, множника; назви геометричних фігур та їх елементів: еліпса, паралелограма, ромба, трикутника; кута, радіуса, сегмента; тригонометричних функцій кута: синуса, котангенса;

19) лінгвістичні поняття: відмінка, додатка, займенника, іменника, прикметника; звука, сонанта, умляута, ятя; антоніма, омоніма, топоніма, але назви лексичних запозичень на -ізм (-изм) отримують закінчення : варваризму, полонізму, русизму, церковнослов'янізму, як і терміни іншомовного походження або утворені з інтернаціональних компонентів: синтаксису, соціолекту, фразеологізму;

20) назви швидких рухів (переважно це віддієслівні іменники з наголошеним закінченням): ривка, стрибка, стусана, штурхана, також ляпаса, але поштовху, удару;

21) назви населених пунктів: Відня, Львова, Парижа, Санкт-Петербурга, крім складених назв, другою частиною яких є іменник, що як загальна назва в родовому відмінку закінчується на -у (-ю): Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Широкого Яру тощо;

22) назви інших географічних об'єктів (річок, озер, гір і т. ін.) з наголосом у родовому відмінку на закінченні: Дінця, Дністра, Збруча, Остра, Псла, Сиваша, Трубежа, Чортомлика, Ясенця;

23) назви населених пунктів і річок із суфіксами присвійності -ів (-їв), -ин (-їн): Василькова, Пирятина, Святошина, Тетерева, Харкова, Чугуєва.

II. Закінчення (у твердій і мішаній групах), (у м'якій групі) мають іменники чоловічого роду, якщо це:

1) назви речовини, маси, матеріалу, зокрема: назви хімічних елементів: алюмінію, бору, кисню, силіцію; назви мінералів, гірських порід: граніту, лазуриту, мармуру, піску; назви будівельних матеріалів: бетону, ситалу, цементу; назви сплавів: свинцю, чавуну; назви тканин і речовин живого організму: гормону, епітелію, ферменту;

2) назви лікарських препаратів: анальгіну, пірамідону, сульфаміду, це стосується також звичайно вживаних у множині синонімів складених назв типу наркотикунаркотичного препарату, сульфамідусульфамідного препарату; проте препарати, в назвах яких відбите їх призначення, мають закінчення : антисептика, нейролептика, транквілізатора; це закінчення виступає також у родовому відмінку інших активних речовин, таких як стабілізатор (у значенні "речовина, що підвищує стійкість матеріалу до будь-якого впливу, зберігає його властивості"), фіксатор ("речовина, призначена для фіксування фотознімків") тощо;

3) назви тканин: батисту, креп-марокену, оксамиту;

4) назви продуктів харчування, страв, кулінарних виробів рідкої консистенції, салатів тощо: борщу, вінегрету, гарніру, компоту, меду, пломбіру, соусу, форшмаку, холодцю; марок напоїв: кальвадосу, коньяку, мускату, рислінгу; сортів сиру: камамберу, рокфору тощо;

5) назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду, синапу;

6) збірні поняття, що являють собою сукупності осіб, предметів: ансамблю, гурту, електорату, каравану, колективу, полку, редакторату, рою, тріумвірату, хору; березняку, вишняку, гаю, лісу, сливнику; каталогу, реманенту, тексту (проте гарнітура, збірника тощо);

7) назви кущових і більшості трав'янистих рослин: барвінку, бузку, винограду, гороху, звіробою, злаку, очерету, ревеню, ячменю (але вівса); див. також п. І. 3);

8) назви будівель, споруд: будинку, велодрому, водопроводу, вокзалу, каналу, магазину, метрополітену, молу, палацу, редуту, ресторану, сараю (проте більшість господарських споруд закінчується на -а (-я): корівника, курника, пташника, свинарника, страусятника, хліва; льоха, погреба, сінника); окремих приміщень у будівлях: залу, кабінету, коридору (але коридорчика), офісу, покою, холу (але вестибюля); див. ще п. І. 15);

9) назви установ, закладів, організацій: заводу, інституту, інтернату, клубу, комітету, рибгоспу, філіалу;

10) переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: абзацу (але уривка, фрагмента), байраку, валу (але горба), краю, лиману, лугу, майдану, району (але хутора), регіону, рову, розділу (але параграфа), ручаю, світу, суходолу; див. ще п. І. 14);

11) назви явищ природи: буревію, граду, дощу, землетрусу, зорепаду, інею, міражу, морозу, снігу, туману, холоду;

12) назви почуттів, фізичного або психічного стану: болю, гніву, жаху, запалу, переляку, сорому;

13) назви ігор, окремих видів спорту: гандболу, скейтборду, спідвею, тенісу, футболу, хокею;

14) назви танців: вальсу, краков'яку, рок-н-ролу, шейку, але гопака, козачка;

15) назви звуків: галасу, ґелґоту, крику, реготу, стогону, туркоту, храпу, шуму;

16) назви хвороб: грипу, карієсу, ревмокардиту;

17) терміни іншомовного походження, що означають фізичні та хімічні процеси: аналізу, електролізу, імпульсу, каталізу, резонансу;

18) літературознавчі терміни: епосу, жанру, міфу, нарису, образу, памфлету, реалізму, роману, стилю, сюжету, фейлетону, але назви віршового розміру мають закінчення -а (-я): амфібрахія, хорея, ямба;

19) загальні й абстрактні поняття — назви процесів і станів, властивостей і ознак, явищ суспільного життя тощо: бігу, винятку, відбою, гуманізму, достатку, живопису, запису, імпорту, іспиту, інтересу, клопоту, конфлікту, мінімуму, модусу, моменту, побуту, прибутку, принципу, прогресу, рейсу, ремонту, способу, строку, успіху, феодалізму, хисту, ходу, але рівня, ступеня; див. ще п. І. 20).

20) назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т .ін., крім зазначених у п. І. 22, 23): Бугу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Балатону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Кіпру, Криту, Родосу; Криму, Сахаліну; Афганістану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Кавказу, Сибіру.

Розглянуті правила визначили як реєстр, так і будову цього словника, завданням якого було зорієнтувати користувача в правильному вживанні закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду на приголосний за допомогою компактного посібника.

РЕЄСТР

Добираючи реєстр, автори намагалися щонайповніше подати активну загальномовну лексику і при цьому виходили з неоднорідності правил, які керують цими іменниками. Деякі з них стосуються всіх без винятку іменників певної лексичної групи, насамперед назв осіб — людей і тварин. Це дозволило суттєво ущільнити реєстр, навівши тільки найуживаніші з-поміж них слова, оскільки користувачеві відомо, що всі вони в родовому відмінку однини мають закінчення (для осіб твердої та мішаної груп) і (для м'якої). Зокрема, дуже обмежено подаються назви людей за національністю, місцем проживання, фахом, уподобаннями (нема, наприклад, сармат, фламандець, ростовець, сибіряк, тибетець; теребій, томильник; сцієнтист, французоман тощо). Що ж до рослин, то однозначне правило стосується тільки назв дерев, які мають закінчення -а (-я), кущові рослини можуть виступати як із закінченням -а (-я)плюща, так і -у (-ю)глоду, терну. Слід зазначити, що часом різниця між чагарником і деревом малопомітна, скажімо, саксаул тлумачиться в "Словнику української мови" так: "невелике безлисте дерево або кущ, що росте у середньоазіатських солончакових та піщаних пустелях", закінчення його родового відмінка визначається як . А вже про закінчення назв трав'янистих рослин можна довідуватися тільки зі словників — тому вони ретельно вводяться в реєстр.

З огляду на активне входження в усі стилі мови досить широко залучені терміни різних сфер, закінчення яких не завжди легко визначити (так, для термінології лінгвістики характерне закінчення , тоді як для літературознавчих термінів — ).

Цікаві випадки вживання того чи іншого закінчення пов'язані зі зменшено-пестливими суфіксами -к (-очк, -ечк). У чинному правописі відзначена зміна закінчення -у (-ю) на -а (-я) лише стосовно слів на позначення місця, простору — ліска, майданчика, ставка, ярочка; насправді ж це явище дещо ширше: можна навести, приміром, такі пари, як ранку — раночка, року — рочка, романсуромансика тощо. Це спонукало до введення в реєстр значного за обсягом масиву слів із цими суфіксами, адже відомо, що зменшено-пестливі утворення характерні для української мови.

Натомість скорочення реєстру, а значить — і обсягу словника досягнуто за рахунок префіксальних, а також різного роду складних слів, головним чином так званих композитів — утворень зі сполучною голосною. Щоправда, найчастотніші з них усе-таки введені до реєстру, але якщо кінцева частина префіксального або складного слова цілком відповідає наявному в реєстрі цілому слову (йдеться про належність до спільної лексико-семантичної групи, однакові закінчення, наголошення тощо), то воно може або випускатися зовсім, або "реконструюватися" за допомогою поданого як додаток списку кінцевих частин — основ високочастотних слів. Наприклад, можна не подавати похідні слова, другі частини яких наводяться в словнику: (анти)гормон, -у, (не)вжиток, -тку, (супер)гігант, -а або (бетоно)насос, -а, (ґрунто)змішувач, -а, (мікро)маніпулятор, -а, (тепло)перехід, -ходу. Проте в разі розбіжностей у значенні, відмінковому закінченні, наголошенні тощо похідне (або складне) слово наводиться обов'язково: нелюд, -а "жорстока, зла, бездушна людина" (за "Словником української мови", люд, -у "те саме, що люди 1"; "група людей, належних до якого-небудь середовища"), театрознавець (при знавець), телеміст, -мосту (при міст, моста і мосту, тираноборець (при борець) та ін.

Додаток, що містить кінцеві частини складних слів, дозволяє не тільки правильно визначати закінчення родового відмінка однини для слів з відповідним компонентом, а за потреби утворювати нові слова із цим продуктивним у словотворенні коренем. Наприклад, з коренем -вод у "Словнику української мови" в 11 томах наведено 30 слів, з -воз — 31, з -мір — 40, -метр — 52, -граф — 72, -лог — 102 слова. Чи ж варто всі уводити до реєстру? Звичайно, варто подавати лише найпоширеніші з них, а також ті, закінчення яких відмінні від основної маси, як, скажімо, дискобол, -а "метальник диска", що вирізняється з-поміж численних назв спортивних ігор, переважно включених до реєстру, — баскетбол, волейбол, гандбол, футбол, а також нових на зразок мотобол, пушбол, які в родовому відмінку однини закінчуються на . Як правило, у словнику обмежено подаються складні слова з дефісним написанням, так звані юкстапозити, обидві частини яких змінюються (телефону-автомата), оскільки наводяться їхні складники, у той же час поширені в мові складні слова з незмінним першим компонентом досить регулярно залучаються: прес-реліз, стоп-кадр тощо.

БУДОВА СЛОВНИКА

Словник-довідник має два основних розділи — перший містить іменники чоловічого роду другої відміни із закінченням на приголосний — загальні назви (а також деякі власні, наприклад назви релігійних свят і т. ін.), другий — найпоширеніші власні назви цього ж граматичного розряду — географічні та астрономічні. До словника включені також додатки: продуктивні в словотворенні кінцеві компоненти — корені із закінченням родового відмінка однини і уривок з "Українського правопису" з рекомендаціями щодо вибору закінчень розглядуваних іменників.

Словникова стаття, як правило, містить реєстрове слово та його закінчення в родовому відмінку однини; показується наголошення, зміни в кінцевій частині слова, можливе написання з великої літери. Оскільки до реєстру відбиралися поширені загальномовні лексеми, а частина діалектної, просторічної, вузькоспеціальної лексики залишалася за його межами, трапляються випадки, коли в разі різниці в закінченнях необхідно показати, яке саме слово або його значення наводиться. Для цього використовуються короткі тлумачення. Наприклад, у статті трус дається закінчення і тлумачення в дужках — трясіння; метушня; обшук,— бо рідкий розмовний омонім цього слова, який означає боягузливу людину і, отже, має закінчення , до реєстру не введений. Або тлумачення при слові сум — смуток — означає, що до реєстру не включена омонімічна йому назва грошової одиниці (оскільки всі грошові одиниці мають закінчення , варто наводити тільки найбільш відомі з них).

Тлумачення виступають також у статтях, де подається слово з варіантами закінчень. У переліку правил принагідно відзначалися випадки варіантності закінчень без зміни значення слова, коли тлумачення зайве: стола і столу, двора і двору та деякі інші; проте більшість варіантів закінчень родового відмінка -а (-я) і -у (-ю) виходять з багатозначності, внаслідок якої слово в різних значеннях має підпорядковуватися тим чи іншим правилам. Наприклад, соняшник у родовому відмінку закінчується на , коли означає: а) однорічну трав'янисту олійну рослину з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою; б) зрізану голівку або квітку цієї рослини, а на , коли йдеться: а) про сукупність цих рослин: Одного соняшнику сіяв [Бараболя] двадцять десятинок з гаком… (О. Ковінька) і б) про насіння цієї рослини: Купити склянку соняшнику. Тобто не зміна закінчення впливає на значення слова, як сказано в правописі, а навпаки — різні значення обумовлюють відповідні закінчення. Найчастіше це одиничність і збірність: інструмента одиничне — інструменту збірне; каменя одиничне — каменю збірне; буряка одиничне — буряку збірне; окремий предмет і його матеріал: алмаза коштовне каміння — алмазу речовина; конкретне і абстрактне поняття: акта документ — акту дія; особа і абстрактне поняття: типа (про людину) — типу а) зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ; б) характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її етнічною належністю; в) художній образ у літературі та мистецтві, в якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей; г) категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами.

Полісемія, яка обумовлює різні закінчення родового відмінка, передається в словнику-довіднику за допомогою лаконічних тлумачень з максимальним охопленням усіх значень і відтінків словникової статті: рентген, -а (одиниця виміру; апарат) і -у (проміння; опромінювання); Ганновер, -а (місто) і -у (область, земля). За можливості тлумачення зводяться до ще економнішого вигляду: тип, -у (зразок, образ тощо) і -а (про людину); у статті соняшник, про що вже йшлося, об'єднано два останні значення: соняшник, -а (одна рослина, квітка) і -у (збірне). Часом виокремлюється одне-два значення: стан, -а (у техніці, нотах) і -у (в інших значеннях) або спуск, -а (у зброї) і -у (в інших значеннях).

Прагматичний характер словника уможливив поєднання в одній статті не лише полісемічних слів, які мають різні закінчення в родовому відмінку однини, а й омонімів: термін, -а (слово) і -у (строк); терміт, -а (комаха) і -у (речовина) і навіть сон, сну (спання, сновидіння) і сону (рослина). Якщо ж слова однакові за написанням, але різняться наголошенням (омографи), то дається тлумачення: терен, -рну (рослина); терен, -у (місцевість; основа); темник, -а (збірник тем; татарський воєначальник); темник, темника (зимівник).

Омоніми з однаковими закінченнями подаються в одній статті. Так, всі омоніми подорожник — бур'ян, людина і птах — мають закінчення -а, тому стаття дається в такому спрощеному вигляді: подорожник, -а.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License